×

Попередження

Неможливо завантажити XML-файл

«14 жовтня – це свято, у яке ми дякуємо і воїнам, які усі ці роки захищають Україну»

Свята, котрі минули цими вихідними, пройшли не для усіх спокійно. У Львові - йшли до церкви, молилися до  Покрови Пресвятої Богородиці - вшановували Матір Божу,  заступницю за рід людський. Але це свято за останні роки стало для нас символічним: ми дякуємо і воїнам, які усі ці роки захищають Україну.

З перших днів бойових дій на Сході України  депутати Львівської міської ради від фракції «Самопоміч»  (чи не найшвидше з усіх інших політичних сил) бере активну участь у допомозі воїнам. Починаючи з 2015 року усі члени міського осередку колективно збирають і передають  усе необхідне (продукти, медикаменти, одяг тощо ) в зону АТО. Окрім цього, «Самопоміч» була ініціатором створення Центу надання послуг учасникам бойових дій, який функціонує у Львові з травня 2016 року, надає інформаційні, соціальні, психологічні та юридичні послуги бійцям та їх сім’ям, допомагає у працевлаштуванні, скеровує на оздоровлення, організовує освітні, культурні та розважальні заходи і проекти. Також центр здійснює прийом документів на міські програми соціального захисту бійців АТО та членів їхніх сімей.

Роман Федишин,  депутат ЛМР, український підприємець:

Три позашляховики, дрони, усе, на що надходить запит – щомісяця пакуємо і відвозимо. Я маю щастя працювати з дуже свідомими підприємцями. «Шувар» з перших днів війни співпрацював з львівським Танковим Заводом і допомагав в технічному забезпеченні і ремонті військової техніки.  Також нашу вагому підтримку відчувають : благодійний фонд «Мій тато захищає Україну», Солдатські матері за нову армію, церковні осередки допомоги АТО. Співпрацюємо з Сихівським військкоматом – готуємо обмундирування для наших призовників. А дітям бійців АТО з Сихівського району щороку даруємо ( на їх вибір ) річні абонементи на оздоровчі секції. До слова, найчастіше діти вибирають плавання – абонемент на відвідини басейну. Щогрудня – окремо подарунки дітям АТО до свята Миколая.   Ми багато років в тісному контакті  з Нацгвардією, напряму – з 80 військовою частиною і спеціальним батальйоном патрульної служби «Львів».  Але… Я вважаю, що такі речі потрібно робити мовчки, не хизуватися цим. Це – наш обов’язок. Як громадян і християн.

Олена Пасевич (депутатка ЛМР, радниця міського голови Львова з питань учасників АТО/ООС та їх родин, волонтерка, вдова загиблого в АТО):

– Ті програми, які ми запровадили для військовослужбовців, є прикладом ефективної взаємодії між органами самоврядування і структурними підрозділами ЗСУ. Впродовж усіх п’яти років війни ми отримуємо звернення з проханням вирішити ту чи іншу проблему, яка стосується потреб учасників АТО/ООС та їх родин. Можна було б реагувати ситуаційно, в ручному режимі. Але це означало б замкнути проблему на собі, а вона глобальна і потребувала системного вирішення. Якщо не буде лобіста цих родин у Львівській міській раді (Олена Пасевич дружина загиблого офіцера в АТО Івана Пасевича – від ред.) чи не буде представника військової медицини, не буде й фінансування відповідних статтей. Саме тому ми створили механізм, який не залежатиме від персоналій чи партійного представництва депутатів, він працює і дає позитивні результати. Наші програми підтримки учасників бойових дій визнані найкращими в Україні, досвід Львова запозичують в інших містах, неодноразово мали зустрічі на рівні Міністерства ветеранів, де обговорювали доцільність поширення нашого досвіду в масштабах держави.

– Про які саме програми йде мова?

– Маємо дві таких програми. Вони запроваджені у 2014 році і суттєво доопрацьована нами у 2016 році, - це Комплексна програма підтримки учасників АТО/ООС та членів їх родин та Програма про захист інтересів учасників бойових дій та членів їх сімей. Акцентую увагу саме на підтримку військової медицини та співпрацю із госпіталем. У Комплексній програмі ми окремим підпунктом передбачили підтримку військових частин та підрозділів, які залучені до проведення бойових дій. В межах цієї програми з міського бюджету за чотири роки виділено понад 4,5 млн. грн. для 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, госпіталя та інших структурних підрозділів, які залучені до захисту Батьківщини в умовах війни. Зокрема, для нашого госпіталя в рамках такої програми нам вдалося покращити благоустрій території, закупити у співфінансуванні генератор, зараз триває процедура закупівлі ліфта, в планах встановлення спеціальної системи пересування для людей з особливими потребами. Я завжди ставлю у приклад вирішення питань на умовах фандрейзингу, тобто нема достатнього державного фінансування, долучається місто і благодійні фонди та волонтери. За час дії програми учасникам АТО/ООС надано допомоги на загальну суму понад 56 млн грн., охоплено 4520 родин. Окреме питання - житло. Його теж намагаємося вирішувати в межах повноважень та бюджетних можливостей Львова, з бюджету міста нам вдалося надати квартири 70-ти родинам наших захисників. У межах програми захисту інтересів учасників бойових дій з моменту запровадження програми виплачено близько 300 млн. грн.

Саме у співпраці із Тарасом Кльофою, який щодня спілкується із пораненими бійцями, ми запровадили відшкодування витрат з міського бюджету Львова для учасників АТО/ООС та членів їх сімей, які потребують дороговартісного лікування. На жаль, такі витрати переважно лягають на родини і без допомоги волонтерів та благодійних фондів можливість потрапити на лікування майже нульова. Програмою уже охоплено понад тисячу родин на загальну суму 28,3 млн грн. За моєю пропозицією у 2018 р. ми внесли зміни у Комплексну програму підтримки учасників антитерористичної операції/операції об’єднаних сил та членів їх сімей – мешканців м. Львова, розширивши цільову аудиторію тих, хто може претендувати на матеріальну допомогу на дороговартісне лікування.

Ми долучили членів сімей учасників АТО/ООС, членів сімей загиблих учасників АТО/ООС, членів сімей Героїв Небесної Сотні та учасників Революції Гідності і членів їх сімей. Ми усвідомлюємо важливість підтримки тих, хто жертвує життям заради нашої Незалежності, розуміємо, що це не лише фінансова подушка, яка дозволить хоч трохи покращити рівень життя, але й наша моральна підтримка і спосіб сказати дякую, за їхній вибір. Також для реабілітації наших захисників у нас діє система відшкодування. Учасники АТО/ООС з інвалідністю внаслідок війни 1-3 групи отримують від 10 до 50 тис грн/рік на реабілітацію та оздоровлення. Ці кошти мають лише цільове спрямування і за тристороннім договором скеровуються у відповідний заклад, який обере атовець. Попереднього року ми розширили цю програму і на боротьбу із залежностями. Це, на жаль, також дуже гостра проблема. Щороку на цю програму ми виділяємо понад 1 млн грн з міського бюджету. Проте Львівська міська рада має обмежені можливості. До нас часто звертаються мешканці області, які почуваються ображеними, бо програми поширюються тільки на львів’ян. І це справедливо, бо кожен наш захисник має право на підтримку і належний соціальний захист. Ми готові ділитися досвідом, готові до співпраці, такі програми мають працювати в межах всієї країни!

Найбільша цінність світу - це людське життя. Та завжди були і будуть ті, хто обов’язок, честь та захист рідної землі ставить понад усе. Рідним не просто прийняти цей вибір, хтось вчиться усе життя. Та я напевно знаю, що найбільше  за все вони хотіли б бачити, що їхня жертва не марна, що їхні мрії є кому втілити, що ми гідні їхнього подвигу. Світла пам’ять усім полеглим, низький уклін і подяка тим, хто стоїть сьогодні за нас. З Днем захисника, рідні! Повертайтесь живими!

Тарас Кльофа - депутат ЛМР, полковник, Заслужений лікар України, заступник з медичної частини начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону:

Чи був я на Сході?    400 днів в зоні бойових дій  АТО. Коли повернувся, то увесь свій час віддавав роботі  в Військово-медичному  клінічному центрі Західного регіону, в народі – госпіталь на Чехова, який  з перших днів війни став центром паломництва львів’ян, які піклувалися про поранених атовців. Як тільки в напрямку до Центру від аропорта їхали швидкі із сиренами, усі розуміли, що час на чергову мобілізацію громади.  Звичайно, ніхто не чекав таких подій. Госпіталь звик працювати в режимі мирного часу, фінансування, як і всієї армії, було майже відсутнє. То ж війна застала нас, відверто кажучи, зненацька. Пригадую серпень, вересень, жовтень 2014 р. Мабуть, найстрашніші місяці. За добу через операційні госпіталів на Сході могли пройти більше 120 поранених. Операційні медсестри падали з ніг, лікарі чергували подобово, а коли відчергували все одно не йшли додому, залишалися, бо розуміли, що іншого виходу нема. Критично бракувало людей. Було в нас посилення з числа мобілізованих лікарів, але вони, відпрацювавши кілька місяців, поверталися на попередні місця роботи. Загалом з 2014 року у Львові ми прийняли близько ста бортів з пораненими - це більше тисячі врятованих життів

- А за рахунок чого давали раду?

- За рахунок ентузіазму та самопожертви нашого персоналу. І підтримки громади Львова. Суспільство дуже активно включилося і ця допомога для нас була надзвичайно доречною. Допомагали усі: громадські активісти, волонтери, мали місце ініціативи приватних компаній, шкіл, звичайних городян. Приносили усе: від одягу та засобів гігієни до лікарських засобів та апаратури. Станом на зараз ми вже можемо забезпечити потреби хворих на 85-90%, є речі специфічні, яких в Україні просто нема або не передбачено можливість закупівлі, тоді ми звертаємося за допомогою до волонтерських організацій. Тоді ж у 2014 р. бракувало усього.

Ще один виклик – специфіка мінно-вибухових травм. У нас не було досвіду роботи з ними, в мирний час нема такої практики, хіба у підручниках їх бачили. Це дуже складні травми, непрогнозований перебіг захворювання. Відповідний досвід хіба був в невеликої кількості лікарів, які служили в Афганістані та Іраці. Довелося вчитися в процесі роботи.

Чим сьогодні живете?

За останній рік госпіталь «збагатів» новим генератором, новим обладнанням, новими «вуличними меблями»…  Борти й надалі прибувають, війна триває.

Підсумовує - депутатка ЛМР Оксана Рубай:

14 жовтня в Україні є особливим днем. У цей день українці відзначають одразу чотири знакові події: Покрови Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, Української повстанської армії та День захисника України. Цей день, на жаль, кривавою ниткою зшиває історію боротьби за незалежність нашого народу. Цей благодатний, виплеканий гідністю людською, день огорнутий незбагненним покровом Матері Божої.

Для мене захисник України - це той, хто зі зброєю в руках, чи видимою, чи невидимою, щоденно захищає територію та незалежність нашої Вітчизни. Це чоловіки і жінки, діти та люди поважного віку, військові, політики та гуманітарії, які боряться за свободу, права, правду та гідність кожного з нас.

Примітка: Публікації в рубриці "Трибуна депутата" є відображенням суб’єктивної позиції авторів та можуть не збігатися з офіційною позицією  Львівської міської ради.