×

Попередження

Неможливо завантажити XML-файл

«Вибори президента – це не вибори месії»

kvurt.jpgВолодимир Квурт про вплив президентської кампанії на роботу міської ради та про те, що чекатиме країну після виборів

- Зважаючи на політичний передвиборний старт, наразі президентський, а згодом і до місцевих органів влади, чи відчутна атмосфера виборів у сесійній залі, в роботі депутатських комісій?

Звичайно, адже розпочалася серйозна політична боротьба за найвищу посаду в нашій країні. Кандидати в президенти шукають своїх прихильників, намагаються сподобатись, і безперечно, представницькі органи Львівської міської влади теж не залишаються осторонь цього процесу.


Депутати, як члени партії, на рівні персональної підтримки того чи іншого кандидата будуть пробувати рекламувати свого лідера. Я думаю, що для мешканців Львова та громадян України є очевидною напруженість і популізм багатьох рішень, які виносять на розгляд ВРУ заяви, які роблять кандидати в президенти.

І не завжди це співпадає з інтересами країни, далекоглядним розрахункам чи рішенням на користь громади. Це прикро!
Сьогодні Львівська міська рада приймає рішення, які забезпечують процес підготовки Євро-2012, готується генеральний план розвитку міста, очікуємо розгляд статуту Львова, вже розпочато підготовку нового бюджету, і маю надію, що основою при прийнятті рішень будуть інтереси громади.

-  Чи відчутний вплив політичних баталій у бюджетному процесі?

Станом на сьогоднішній день ВРУ повинна була прийняти бюджетну резолюцію. Бюджетні слухання мали відбутись ще у вересні. Проте сьогодні, ніхто не здатен чітко сказати, за яким документом чи за яким законом буде прийматись основний фінансовий документ країни на наступний рік. Враховуючи, що місцева влада свій бюджет може приймати тільки після прийняття ВРУ ніяких прогнозних цифр, параметрів, так як це робилось в попередні роки, фінансові управління місцевих рад не отримали. Це серйозно ускладнює прийняття бюджету на 2010 pік. Ми розуміємо - політика, і буде спроба розіграти сценарій псевдо-демократизації бюджетного процесу, але, на мою думку, жартувати з такими документами - злочинно. Децентралізувати бюджет країни, спробувати його сформувати знизу необхідно системно, приймаючи комплексний пакет реформ.


- Неодноразово була висловлена позиція ради щодо змін до ЗУ про місцеве самоврядування, і виглядає на те, що ми не можемо, а там, на верхівці влади, просто не хочуть або чекають, що буде після Президентських виборів?

Позиція місцевих громад вже давно є однозначною - вибори повинні відбуватись за мажоритарним принципом. На сьогоднішній день жодних змін не було зроблено. Відірваність депутата від мешканця залишатиметься й надалі.

Ми говоримо про те, що країні необхідно провести реформи - реформа бюджету, реформа судової системи, податкової системи, потрібна адміністративна реформа, та крім слів та декларації нічого не зроблено. Чому?!

Розпочалась боротьба за Президентське крісло, наступним кроком буде спроба перерозподілити владу в цілій країні в залежності від результатів. І в залежності від результатів будуть ставитись завдання, чи децентралізувати владу, чи, навпаки, централізувати ще більше і продемонструвати так званий варіант "сильного правління". І це прикро, тому що закони будуть писати під переможця.

Відчувається старт політичної кампанії, Ви знаєте, варто звернути увагу на збільшення кількості перевірок місцевого самоврядування з боку контролюючих органів, прокуратури, і мова йде не лише про Львів. Складається враження, що є чітка вказівка дискредитувати місцеве самоврядування.

- Які наслідки дискредитації місцевого самоврядування?

А наслідки дуже прості. В один прекрасний момент виходить на трибуну новий Президент, чи новообраний голова ВРУ, і каже: "Ну от, як ви бачите, передати владу на місця, якщо там одні злодії та хапуги, люди, які професійним рівнем не відповідають тим завданням, які ми ставимо перед країною, як же їм можна дати владу?! Давайте наведемо порядок в цілій країні, а потім подивимось. І коли прийдуть порядні люди, ми їх підтримаємо" . При такому підході потрібно створити умови приходу нових людей. Голосування за партійними списками такого шансу не дає - списки будуть сформовані в Києві, і туди потраплять люди, які будуть відірвані від мешканців, і громадяни в черговий раз, як ми це спостерігаємо зараз, не знатимуть свого депутата, до кого звернутись із своїм проханням, зрештою, не зможуть представляти свої інтереси у місцевій раді. А це говорить, що та ініціатива, яку будуть пропонувати мешканці, не знайде відгуку і не буде реалізована.

- На Вашу думку, яка все ж таки людина потрібна країні? Хто зможе вивести країну на якісно новий та стабільний рівень життя та розвитку країни?

Насамперед, це людина з державним мисленням, яка бачить майбутнє України, яка прагне змінити країну, зберегти ті демократичні процеси які були розпочаті, мати в собі волю провести реформи вкрай необхідні. Людина, яка на перше місце ставитиме інтереси держави, а не власні амбіції політика.

Ви говорите про те, що в нашій країні розпочаті процеси демократії, але чи вважаєте Ви що саме ці процеси демократії привели країну до того стану, в яшму вона сьогодні є? Чи не зашкодила демократія країні?
Хвилиночку, що таке демократія? Це, щонайменше, можливість громади бути представленою у владі. Це усвідомлення того, що влада представляє собою не закриту касту, панів...

- Але ми сьогодні маємо закриті списки?

Саме так, про це сьогодні ведеться мова, на цьому акцентується. Цей момент якраз і не є демократичний. Але якщо ми говоримо про свободу слова, про можливість громадянам збиратись, про підтримку певних громадських рухів та громадських організацій, про реалізацію місцевої ініціативи, то ці процеси запущені. І громадяни України мислять вже не так, як в 90-хроках. Сьогодні вони усвідомлюють свою вагомість і розуміють, що можуть змінити владу і впливати на її рішення.

- Яким чином?

Важливо, щоб депутатський корпус був виразником і представником громади, а не представником влади, який воює з громадою. Ось в чому суть проблеми. Основні функції контролю, реалізації ініціатив мають бути у місцевого депутата чи ВРУ разом з громадою, адже вони формують законодавче поле, в якому працюють виконавчі органи. Представницька та законодавча база, в якій працює сьогоднішня виконавча влада, є поганою копіркою, поганою модифікацією радянської системи влади. Ми говоримо не про те, що поганий керівник чи людина непорядна, а про те, що якщо процедурою передбачено рішення, то воно сьогодні буде виконано в традиціях радянської доби і про які інтереси громади ми можемо говорити?!

На жаль, існує розрив між цими речами: чиновник сам по собі. Я вже не кажу про олігополію чи владу дуже багатих в нашій державі, які контролюють політичні партії, владу і не збираються цією владою ділитись.

Зміни ніколи не відбудуться, якщо не зміниться принцип формування бодай представницької влади У ВРУ повинні прийти депутати, які будуть переживати, в першу чергу, за країну. Саме такі люди сформують і уряд, і закони, що дозволять країні розвиватись і бути успішною. Ось про що йде мова. Якщо ми закриваємо і цей шлюз, тоді чітко фіксуємо, що у нас є "пани" і в нас є "бидло".

І цього допустити просто не можна.

- Але ми вже поволі це допускаємо..

Безперечно. І риторика, і впливи, що цей весь бардак в країні лише через те, що немає сильної руки в країні, це теж, на мою думку, чергова помилка. І, знову ж таки чергове спонукання. Чомусь відмовляє нації пам'ять, про революційні події 20-х pp. Про перегини у повоєнний час, про ті арешти, розстріл будь-якої іншої думки. Це якраз і є ознаки сильної руки. Саме сильна рука в 1932 р. підписувала "справи про 5 колосків", геноцид Українців... Сьогодні варто задуматись перед тим як голосувати, чи підтримати носіїв подібних ідей.

Насправді, варто боротись за закони, яких будуть дотримуватись усі.

- Ці закони повинен хтось прописати...

Ці закони вже існують. Існує європейське законодавство, яке було апробоване протягом багатьох століть. Сьогодні підготовлені відповідні кроки, щоб його адаптувати і прийняти в нас в Україні, і за яким ми можемо жити і працювати. Зрештою, Україна вже ратифікувала Європейську хартію.

- Але країна до цього не готова?!

Сьогодні не країна не готова, до цього не готове певне коло осіб, які втратять абсолютну владу в цій країні.

- Скільки років нам потрібно чекати, щоб прийти до нормального життя?

Я думаю, питання полягає в тому, не скільки років чекати, а скільки років боротьби потрібно, щоб Україна стала справді демократичною, провідною європейською країною, яка увійде в першу десятку економічно розвинутих країн світу. Це дасть українцям гарантовані права і свободи та розвиток демократичних інститутів влади.

- Невже ви думаєте, що люди, яким комфортно у дорогих кабінетах і зручних кріслах, так просто підуть і відмовлять від сенсу життя - влади?

Не так просто. Чи сподівались, що зміниться комуністична верхівка в 90-х роках? Ні. Чи так легко відбувались студентські акції протесту в Києві, відсторонення Кучми і людини, на яку вказав його перст? Але все відбувалось. Якщо будемо очікувати, що хтось легко поділиться своєю владою, - то так не буде. Якщо ми сподіваємось обрати Президента, який завтра за нас все зробить, - цього теж не буде.

- Ви спонукаєте до чергової революції?

Я спонукаю до прийняття усвідомлених рішень. Я хочу, щоб люди розуміли, що вибори Президента - це не вибори месії, це вибори лідера держави і нації. Він потребує підтримки, позиції та розуміння громади, її виразників на найвищих щаблях влади.

- Люди збайдужіли, як Ви їх заохотите?

Ми повинні усвідомити, що легко не було ніде в світі. І розчарування переживали всі нації. Але бажання змінювати життя на краще перемагали.

Перш за все, повинні бути інтереси держави.


Наталя Івашків
Новий погляд  27.11.03.12.09  №46(156)